Криворізький навчально-виховний комплекс "Загальноосвітня школа І-ІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад" № 38 Криворізької міської ради Дніпропетровської області

 





Соціально-психологічна служба

Правила для родителей.

 (десять заповедей: как любить ребёнка) 

                                    Если ребёнка постоянно критикуют, он учится ненавидеть. 

 Если ребёнок живёт во вражде, он учится агрессивности. 

 Если ребёнка высмеивают, он становится замкнутым. 

 Если ребёнок растёт в упрёках, он учится жить с чувством вины. 

Если ребёнок растёт в терпимости, он учится принимать других. 

Если ребёнка подбадривают,он учится верить в себя. 

 Если ребёнка хвалят, он учится быть благодарным. 

 Если ребёнок растёт в честности, он учится быть справедливым. 

 Если ребёнок живёт в безопасности, он учится верить в людей. 

 Если ребёнка поддерживают, он учится ценить себя. 

 Если ребёнок живёт в понимании и дружелюбии, он учится находить любовь в этом мире. 

 Януш Корчак,  

Рекомендовані теми для проведення батьківських зборів

 

  1. Психологічна допомога батькам підлітків
  2. Підлітковий вік - час конфліктів
  3. Профілактика шкідливих звичок
  4. Основні правила безпеки в Інтернеті для дітей
  5. Комп’ютери: чому не варто рано знайомити з ними дітей
  6. Темперамент і професійна діяльність
  7. Анкети

 

Психологічна допомога батькам підлітків

Маленькі дітки - маленькі бедки. Великі дітки ... Ну, загалом, закінчення ми всі знаємо. Ця народна мудрість давно вже не дає спокою батькам кількох поколінь. Як тільки дитина наближається до підліткового віку - ми тихо починаємо впадати в паніку. Що ж буде? Може, заздалегідь пошукати хорошого дитячого психолога, або психіатра, психотерапевта чи ...

 Але ж найчастіше потрібний саме психологічна допомога батькам підлітків, а не їх абсолютно нормальним дітям.

 Дитина входить в період статевого дозрівання: поступово дівчинка стає дівчиною, хлопчик - юнаків. Зміни видно від сезону до сезону і навіть відбуваються на наших очах. Усього через кілька місяців ми бачимо фізичні зміни, яке відбуваються. Дитина стає більш закритим і мовчазним. Уникає компанії своїх батьків, вважаючи за краще бути наодинці у своїй кімнаті і слухати музику. Батьки в такому випадку відразу кидаються на допомогу своїй дитині, вважаючи, що "з ним щось не так". Але як би ви не намагалися допомогти - вони зляться і грубо вигукують: "Так зі мною все в порядку! Відчепись!" Чому? Та тому що з ними дійсно все в порядку. Ми - батьки повинні прийняти той факт, що наші діти вже не діти і мають право на особисте життя. Так, звучить страшно для багатьох, особливо схильних до гиперопеке мам. Але цей період є в житті кожної дитини. Принаймні, повинен бути. Підліток в якийсь момент просто хоче залишитися наодинці й жити незалежно від батьків.

 Підліток хоче бути індивідуальністю та відрізнятися від натовпу. Він робить незвичайні речі, шукає свій власний стиль в одязі, говорить на "другом" мові і в його голові виникає безліч унікальних ідей. У той же час їх буквально розривають зсередини думки і запитання, відповіді на які він шукає серед друзів і рідко звертається до вас. Чому? Та знову ж таки тому, що він хоче дорослішати. Самостійна життя передбачає прийняття рішень без батьків, тобто самостійно. Як би нам це не здавалося образливим і жорстоким.

 Які основні труднощі, з якими доводиться зіткнутися батькам підлітків?

 1. Бажання бути незалежними.

 Це один з основних моментів у житті підлітків. Вони менш схильні давати пояснення, де вони і що вони роблять, тому що дуже часто це викликає протест у нас - батьків. Комендантська година злить і ображає підросло чадо. Він сприймає це, як обмеження в правах. І в чомусь він правий. Майже кожен батько, не знайшовши свою дитину вдома в певний час, впадає в паніку. Потрібно багато уваги і часу, щоб підійти до ситуації в цілому, щоб не дати дитині відчути себе обмеженим і обмеженим. Пам'ятайте - чим більше ви будете забороняти, тим більше вони будуть приховувати від вас. Адже ми всі знаємо, як солодкий "заборонений плід".

 2. Статеве дозрівання.

 Цей абсолютно нормальний процес часто призводить до стрес для батьків. У цьому відношенні підлітки дуже різні. Хтось дозріває раніше, хтось трохи пізніше. Але є основні статеві особливості.

 Як правило, статеве дозрівання у хлопчиків проходить більш бурхливо. Їх постійно мучить думка про секс, і вони готові зробити все, щоб втратити свою невинність. Це внутрішній процес на рівні гормонів, з яким хлопчик не завжди може впоратися сам. Та й чи потрібно боротися? Адже це природа розпорядилася так, щоб потяг виникало в певний період. Значить, так тому і бути. Порно фільми і мастурбація стають невід'ємною частиною життя юнаків. Багато матерів, однак, реагують на це істерично і вимагають від чоловіка (якщо він є) "пояснити хлопчикові, що це погано". В таких випадках не зайве згадати про психологічну допомогу батькам підлітків. Адже такі дії можуть привести до формування серйозних комплексів і зробити підлітка ще більш закритим і слабким. Подумайте добре, перш, ніж прирікати на це своєї дитини. Зрозумійте, що всі чоловіки в цілому однакові, і це нормально для них думати про секс і бажати його.

 Для дівчаток ситуація більш тонка. Кожна з нас пам'ятає, як важко було зробити цей крок - зважитися на близькість з чоловіком. Дівчата не мають такої сильної фізичної необхідності займатися сексом в цьому віці, але емоційно вони переживають ситуацію більш глибоко. Як правило, вони закохуються в хлопчика, який хоче певних відносин. У цьому віці все частіше за все відбувається саме так. Хлопчик вимагає, а дівчинка погоджується з боязні його втратити. У цей момент близькість дівчинки-підлітка з матір'ю дуже важлива. Адже наслідки близькості у дівчинки можуть бути набагато серйозніші, ніж у хлопчика-підлітка. Ви, розумієте, про що йде мова. Саме мати повинна пояснити доньці всю важливість цього періоду, важливість прийняття подібних рішень. Це не означає, що ви повинні бути проінформовані до найдрібніших подробиць щодо всього, що відбувається в житті дочки. І зайва опіка тут теж ні до чого. Але ви повинні знати, що у разі проблеми ви будете першою, до кого прийде дівчинка, щоб спитати поради. Скандали, заборони в цьому випадку не допомагають. Важливо бути другом для своєї дочки і бути в змозі захистити її від помилки, яка може дуже дорого їй обійтися.

 3. Грубість

 Батьки звикають до ласкавого дитячому "мамочка" і "татко" і потім їм дуже важко з цим розлучитися. Ми вимагаємо такого ж схиляння і покірливого підпорядкування, не бажаючи зрозуміти, що це принижує дорослу особистість в підлітку. Дитина протестує, але робить це не завжди коректно. Просто він хоче, щоб його почули і для цього намагається виражатися якомога голосніше. Причому, чим менш чуйні ми по відношенню до них, тим більше люто вони захищають своє вражене "Я".

 Будь-які експерименти підлітків - це виклик до самих себе, а вже потім до оточуючих. Вони не роблять це нам на зло, просто вони хочуть вивчити, на що вони можуть бути здатні. Дайте їм можливість помилитися! Нехай спробують проколоти мову або зробити тату - через деякий час вони самі зрозуміють, наскільки це було їм потрібно або не потрібно. Зрештою, зараз можна виправити практично будь-яку підліткову "дурість". Татуювання легко і безслідно зводяться лазером, шрами видаляються пластичними хірургами, зачіски упорядковуються стилістами в хороших салонах.

 Кожен підліток має пройти через цей важкий період. Щасливі ті батьки, чиї діти навчилися самі вирішувати свої проблеми. Це буде їм гарною підмогою в майбутньому. Важливо, щоб не утворився розрив між вами та дитиною через постійні скандалів в цей період. Будьте терплячі і поблажливі. Через деякий час ваш доросла дитина буде вам вдячний.

ПАМ'ЯТКА КЛАСНОМУ КЕРІВНИКУ 5-х КЛАСІВ

  • Працюйте над формуванням колективу через різноманітні доручення, змінюючи групи.
  • Розвивайте почуття колективізму через спільну турботу про престиж класу (зовнішній вигляд, успіхи в навчанні, максимальна участь у святах, естафетах, конкурсах).
  • Пріоритет віддавайте індивідуальній роботі (спостереження, бесіди, анкетування, доручення).
  • Уникайте «гострих» кутів, проявляйте стриманість, терплячість.
  • Пам'ятайте: діти потребують ласки, ніжності, співучасті, турботи.
  • Вчасно й мудро підтримуйте дитячу активність.
  • Не забувайте: формування класного, батьківського колективу не менш важливе, ніж дитячого. Ретельно готуйтесь до батьківських зборів, проводьте сімейні вечори, активно залучайте батьків і вчителів-предметників до життя класу.

ПАМ'ЯТКА ВЧИТЕЛЯМ, ЯКІ ВИКЛАДАЮТЬ У 5-х КЛАССАХ

  • Відвідайте уроки в 4-му класі. Придивіться до своїх майбутніх учнів. Познайомтеся з методикою викладання в початкових класах.
  • Опрацюйте спеціальну психолого-педагогічну літературу.
  • Пам'ятайте: легше з першого уроку викликати до себе довіру, любов дитини, ніж потім подолати недовіру.
  • Не змінюйте різко методи роботи, використовуйте ігровий матеріал, інструктажі, пам'ятки, алгоритми, картки-опори, зразки виконання.
  • Протягом уроку та додому давайте конкретні доступні завдання й домагайтесь їх чіткого виконання.
  • Щоденно перевіряйте письмові роботи учнів, домагайтеся систематичної роботи над помилками.
  • Ретельно обміркуйте заходи та прийоми розвитку мислення, усного та писемного мовлення учнів. Розробіть відповідний роздавальний матеріал.
  • Забезпечуйте систематичне повторення.
  • Уникайте перевантаження дітей.
  • Відвідуйте уроки колег, які викладають у 5-х класах

 

ПАМ'ЯТКА БАТЬКАМ П'ЯТИКЛАСНИКІВ

  • У ваших дітей проблеми переломний період, тому будьте особливо спостережливі, уважні та терплячі.
  • У 5-у класі розширився обсяг матеріалу з основних предметів, зросла кількість предметів, тому збільшується час підготовки до уроків.
  • Забезпечте своїм дітям удале поєднання відпочинку, фізичної праці та роботи над уроками.
  • Програми включають більше теоретичного матеріалу, тому слід привчити дітей міцно завчати окремі правила з математики, української мови, природознавства.
  • Уважно стежте за рівнем виразного читання ваших дітей. Нехай удома вони виразно читають усі тексти, що задані з різних предметів.
  • Заведіть дітей у бібліотеку, читальний зал не силою, але привчайте до повсякденного читання художньої літератури, просіть їх переказати прочитане.
  • Стежте за порадами вчителів, записаними у щоденниках і робочих зошитах.
  • Дбайте про те, щоб дитина була охайною в усьому, включаючи бережне ставлення до підручників.
  • Ніколи не поспішайте з висновками ані про дитину, ані про вчителя - прийдіть до школи, поспілкуйтеся з учителем.
  • Намагайтесь придбати для сімейної бібліотеки різноманітні словники та додаткову літературу.
  • Пам'ятайте, клас, де навчається ваша дитина, - ціле трьох колективів: дітей, батьків, учителів. Чим дружніші, цілеспрямованіші будуть ці колективи, тим у кращій атмосфері буде формуватись ваша дитина. Це залежить від кожного й від вас теж.
  • Не забувайте: дитину не можна карати за невміння, а терпляче вчити, підказувати, радити, допомагати, підтримувати.
  • Керуйтесь у спілкуванні з дитиною правилом: найдієвіший засіб виховання - особистий приклад.
  • Дбайте про всебічний розвиток своєї дитини.
  • Умійте ставити себе на місце дитини.
  • Пам'ятайте: праця, зокрема навчальна, не завдає шкоди вихованню дитини, а бездіяльність - її перший ворог.

skan0007

1

Психологічна готовність дитини до шкільного навчання полягає в тому, щоб до часу вступу до школи в неї склалися психологічні риси, які властиві школяру.

 

У дошкільному віці виникають поки що тільки задатки його перетворення в учня: бажання вчитися, стати школярем, уміння керувати своєю поведінкою і діяльністю, достатній рівень розумового розвитку й розвитку мови, наявність пізнавальних інтересів і, звичайно, знань і навичок. Необхідних для шкільного навчання.

 

Накопичення цих передумов – непроста справа. Що ж можна і чого не можна роботи до школи?

 

НЕ СЛІД:

  • До приходу в школу змінювати режим життя дитини: позбавляти його денного сну, довгих прогулянок, ігор у достатній кількості4
  • Оцінювати все, що робить малюк, так, як слід оцінювати діяльність учня;
  • Проходити з дитиною програму першого класу, насильно змінюючи гру навчанням.

НЕОБХІДНО:

  • прищепити дитині інтерес до пізнання на­вколишнього світу, навчити спостерігати, дума­ти, осмислювати побачене і почуте;
  • навчити долати труднощі, планувати свої дії, цінувати час;
  • вчити дитину слухати і чути своє оточення, поважати чужу думку, розуміти, що свої бажан­ня потрібно узгоджувати з бажаннями інших людей - дітей і дорослих, прагнути реально оцінювати свої дії й досягнення.

 

Світогляд дитини, її знання - це те, про що вона дізналася з вашою допомогою за усі дошкільні роки - знання про навколишній світ, від найближчих його виявів, які вона без­посередньо засвоїла, і до віддалених, які дитина засвоїла, коли їй пощастило подорожувати з вами, з ваших розповідей, бесід, домашніх за­нять, з книжок, радіо, телевізора, від друзів тощо:

 

 Світогляд дитини - це те, що вона:

  • знає про себе (прізвище, ім'я, адресу), свою родину (як звуть батьків, ким вони працюють, що роблять на роботі), своє село, місто, вулицю (трохи історії, назви вулиць, важливі місця, ви­датні люди);
  • знає про явища природи: пори року, їх по­слідовність (яка пора року настане після літа, а яка після весни, назвати все по порядку), місяці кожної пори року, їх загальну кількість і по­слідовність; дні тижня, частини доби; про сон­ це, дощ, сніг, урожай; що таке борошно, цукор і як їх роблять, з чого роблять хліб тощо;
  • знає про світ;
  • полюбляє робити у вільний час (улюблені книжки, музика, вірші, казки, оповідання, пись­менники, художники, композитори);
  • знає про дорослих людей: за віком, професіями, які бувають люди вдома і на роботі, серед людей, на вулиці - за своєю вихованість невихованістю; добротою, чуйністю - байдужістю; яких людей треба поважати, а яких боятися; звідки, на думку дитини, беруться порядні і непорядні люди;
  • знає про сучасну техніку, транспорт.

Перш, ніж почати читати, дитина повинна навчитися слухати, з яких звуків складають слова, які вона вимовляє. Вона повинна навчитися робити звуковий аналіз слів, тобто вміти назвати звуки, з яких складається слово.

 

ЯКЩО ВАША ДИТИНА ПІШЛА З ДОМУ...

  He шукайте проблему назовні - "зманили друзі", цікавиться подорожами, "Америкою". Дитина пішла, тому що їй погано.Найчастіше погано саме в сім'ї. Зрозуміло, більшість збігає не від хорошого життя. Але найчастіше поведінка дітейабсолютно незрозуміла.
     Виявляються два типи сімей, в яких виросли "бігуни". З повних сімейних союзів матеріально забезпечених і прямопогано впливають на дитину: перший - із споживчим стилем виховання, де матеріальне благополуччя поєднувалося зповною бездуховністю, і другий - з відсутністю - емоційних контактів батьків з дітьми, нормальних, теплих взаємин.
     Сприятливі відносини в сім'ї, зазвичай переносяться і в навчальну (діяльність) групу. Учні з таких сімей куди легше будують гарні взаємини зі своїми однолітками. Чому так буває?

Причин, що спонукають дитину з благополучної сім'ї вибрати "свободу" - безліч.

     1)    Ревнощі. Вони можуть бути спрямовані не тільки на молодшого брата. Об'єктом ревнощів може бути новий чоловік матусі або нова дружина татуся, і навіть батьківська робота. У будь-якому випадку дитині починає здаватися що його "зовсім не люблять». Біг з дому - це спроба привернути до себе увагу.
     2)    Романтика. Начитавшись книг, надивившись фільмів, вони раптом переймаються бажанням "стати сильними", довести собі та іншим, що можуть прожити без батьків, виїхати без супроводу на інший кінець країни, пошукати пригод на свою голову і абсолютно самостійно з них виплутатися. Ті, кому виплутатися вдається, зазвичай повертаються додому.
     3)   Образа. "Ситуаційне бродяжництво" - коли дитина йде з дому після скандалу з батьками. Вона зовсім не хоче залишати будинок і залишається на вулиці. У виховних цілях «полякати батьків» і домогтися свого і якщо їй це вдається, підліток бере метод на озброєння і надалі використовує його постійно.
     4)    Дружба. Від зв'язку з поганою компанією не застрахований жоден підліток. Іноді друзі підбивають "не бути маминим синком" і не "кидати компанію" - і підліток йде "розважатися": не ночує вдома, пропадає з поля зору батьків ... Ця ситуація, мабуть, найнебезпечніша з усіх: можливо, це дорога у кримінальну групу.

ЩО РОБИТИ?

     - Якщо ви відчули, що втрачаєте контакт з дитиною, не пускайте справу па самоплив - зверніться до психолога.
     - Якщо дитина одного разу вже тікала з дому - поговоріть з нею після повернення. Розберіть ситуацію по деталях - вам обом стане легше, просто тому, що ви виговорилися.
    - Завжди підкреслюйте значимість дитини для вас. Залучайте її до "дорослої роботі", радьтеся з нею, нехай проявить мужність і самостійність у себе вдома.
     - З молодшого віку привчайте до чистоти, виховуйте гидливість. Якщо не діють раціональні доводи, то спрацює інстинкт: дитина не зможе спати в бруді і не митися кілька днів.
     - Не забороняйте приводити додому друзів - будете знати, з ким маєте справу. А добрі стосунки з друзями вашої дитини підсилюють довіру і всередині сім'ї.
    Готуйтеся до повернення дитини додому: купіть подарунок, подумайте, яким чином ви продемонструєте свою радість від її появи: що вона вам потрібна, що необхідна; відразу ж залучіть її до якоїсь сімейної справи, яку здатна зробити тільки вона.

 Відверто запитайте себе:

1 - чи бачу я особистість у своїй дитині?
2 - поважаю я її?
3 - чи люблю я її просто за те, що вона є (a не за якісь вчинки)?
4 - чи є у дитини своя кімната або хоча б свій кут?
5 - дитина повинна мати свою шафу, полку для білизни, стіл для занять, місце для іграшок і т.д.
6 - дозволяю я дитині робити те, що вона хоче (завести собаку, ліпити, малювати, ...)?
7 - даю я дитині мінімум кишенькових грошей, щоб вона могла витратити їх просто так?
8 - чи є в сім'ї, рідні чоловік, з яким дитина могла б погуляти, помовчати, зробити якесь корисне діло?

    Пам'ятайте, що найбільш позитивний вплив на виховання надають дідусі та бабусі, навіть якщо батьки в розлученні, забороняти спілкуватися з ними не можна.
       Сходіть в школу і попередьте педагогів і адміністрацію про те, що трапилося.
     Ні педагогам, ні батькам не слід випитувати в дитини про причини втечі: дитина не знає справжню, глибинну причину. Зовнішня причина (сварка з батьками, образа в школі, несправедливість) - тільки привід, що послужив поштовхом до втечі.
     Догляд дитини - це серйозний показник глибинного неблагополуччя в сім'ї, пояснити суть якого може тільки фахівець.
     Тому, зустрівши дитину, необхідно звернутися до психолога, інакше втечі з дому повторяться, і, в кінцевому підсумку, можуть призвести до більш серйозних наслідків (протиправні вчинки дітей використовує в своїх цілях злочинний світ).

 

 

ДЕСЯТЬ ПОРАД МОЛОДОМУ ВЧИТЕЛЮ

Погано, коли на молодого вчителя дивляться тільки перспективно. Зазвичай згодом він стає більш умілим, самостійним, придбає навички, опанує прийоми, досягне майстерності. Але в той же час він може втратити ту безпосередність і чари молодості, риси, притаманні тільки молодому вчителю, що інколи наближають до нього учнів сильніше, ніж мудрість літнього майстра. Моїм першим учням, напевно, було цікавіше зі мною, ніж нинішнім. У школі обов'язково мають бути молоді вчителі. Без них життя нудне, нецікаве, прісне.

Порада перша: не вважай школу місцем, не зовсім гідним застосування твоїх видатних здібностей, місцем, куди тебе як би заслали. Школа не має потреби у твоїй полегкості. Так, вона тебе чекає, і, можна сказати, з розкритими обіймами, вона хоче, щоб ти в ній був, але в неї є достоїнство. І це достоїнство - діти. Тому не треба дивитись на школу спогорда, не треба робити їй послугу. 

Так що відразу орієнтуйся на школу й саме з нею пов'язуй свої честолюбні мрії. Тим більше що хороший учитель краще посереднього поета чи актора. Справа не в тому, яка професія, а в тому, наскільки вона тобі підходить. А ось у цьому варто розібратись. Але не можна розібратись на бігу. Треба попрацювати з повною віддачею, треба викластись. І для цього треба вважати школу своєю справою, а не чужою, куди ти потрапив випадково. Розібратись - це значить зрозуміти, чи до душі тобі праця вчителя. Ось ти й постарайся зрозуміти, твоя це справа чи дядька. Але не квапся з висновками.

Далі вникни в мою другу пораду. Знайди себе, свій образ. Учитель індивідуальний, інакше не може бути й мови про творчість. Це не виключає наслідування, особливо спочатку. Навпаки, придивляйся до майстрів. Бери на озброєння те, що тобі здається твоїм, що тобі до вподоби. Не треба розуміти творчість як винахід пороху. Педагогіка існує стільки, скільки існує світ. Прийоми та знахідки не вмирають із майстром, вони передаються його учням і послідовникам. Але кожний справжній учитель, навіть переймаючи, залишається собою. Як же розпізнати, що в тобі твоє, а що - чуже? Краще тебе самого цього ніхто не знає. Звичайно, треба прислухатись до думок, у тому числі і критичних. Але якщо в тебе не буде внутрішнього відчуття істини, ти будеш не вчитель, а «чого бажаєте?». Це інша крайність, на противагу зарозумілості. 

І потім, хто сказав, що вчитель створює свій образ раз і назавжди? Маяковський писав про художника Келіне: «Кращий учитель. Твердий. Мінливий». Образ - не схема, а жива особа. У будь-якому випадку він має бути твоїм і він мусить бути живим, а не маскою.

Порада третя: не замикайся у своєму вчителюванні. Якщо вчитель - тільки вчитель, це нудно. Грай на гітарі, співай, пиши вірші, грай у волейбол, ходи в гори, збирай марки, бувай у театрі та на виставках. Розширюй коло друзів і знайомих. Спілкуйся з найрізноманітнішими людьми. Люби життя в різних його проявах. Ти повинен бути цікавим дітям, але це не вийде, якщо ти зосередишся тільки на самому собі. Крім обов'язкової програми в тебе, як у майстра-фігуриста, повинна бути чудова довільна програма.

І знову ж, треба пам'ятати, що всі прояви особистості індивідуальні. Не треба штучно культивувати в собі якості, що тобі не притаманні. Універсальність не обов'язкова. Не треба писати віршів, якщо в тебе немає здібностей. А найголовніше тебе мусять цікавити люди. Не виключай спілкування зі свого життя. Інакше засохнеш, як зламана гілка.

Захопленість, багатобічний інтерес потрібні вчителю не просто так, самі по собі, а у зв'язку з особливістю його професії. Не даремно про вчителя кажуть, що він і швець, і жнець, і на дуді грець.

Тому моя четверта порада: пам'ятай про комплексний характер учительської праці. Усе має значення, усе потрібне: й ерудиція, і методика, і позакласна робота, і психологія спілкування, і любов до дітей, і дисципліна. Не треба це розділяти, це все взаємозалежне. І якщо ми говоримо про це окремо, те це чисто умовно. Поміть: будь-яка розповідь про школу, епізод, навіть анекдот має в собі комплекс учительських якостей. Інакше виходить безглуздо, смішно або навіть гірше того - непрофесійно.

Ти можеш заперечити, що тобі відомі вчителі, які добре знають свій предмет, але не володіють методикою, або такі, котрі тільки дають уроки, а після дзвінка їх як корова язиком злизала, або такі, в яких діти стоять на головах, а вони репетують на них і ображаються. Так, я теж таких знаю. І раджу тобі пам'ятати, щоб ти таким не був, що вони нещасливі, так само як і їхні учні.

Я би з радістю сформулював свою п'яту пораду так: будь щасливим. Правда, це більше схоже на побажання, ніж на пораду. Тоді я скажу так: будь оптимістом! Вір! Жахливо, коли вчитель не бачить нічого хорошого ані в сьогоденні, ані в майбутньому. Створюй плани, нехай іноді нездійсненні, але конструктивні.

У житті кожному буває важко й гірко, у кожного трапляється нещастя й горе. І вранці, буває, не хочеться вставати та йти до школи. І навіть діти часом так набридають... Але треба себе переборювати. Життя - це подолання важких і навіть критичних ситуацій.

Так, ми іноді йдемо на різного роду компроміси, і це не суперечить тому, що я тільки що сказав. Це апеляція до розуму. Безкомпромісність - це впертість і невміння мислити перспективно. Але мета все одно повинна бути. І не тільки мета уроку, і не стільки мета уроку, скільки мета всього твого вчителювання.

Діти не повинні бачити в тобі невдахи. Невдах не люблять. Навіть якщо щось не буде виходити, усіма силами руйнуй можливе враження, що в тебе не виходить узагалі. Усередині в тебе, дорогий мій, повинно бути все чітко й упевнено.

Шоста порада може видатись банальною: будь чесним і правдивим. «Подумаєш, - скажеш ти, - я сам це учням щодня кажу». І дарма. Щодня це казати не треба. Сказав один раз, і вистачить. Але так, щоб діти тобі повірили. Діти дуже високо цінують чесність. «Так нечесно», - це вкрай негативна оцінка. Хоча суцільно і всюди вони хитруни та брехуни. Скажу відверто: я теж іноді брешу. Не обманюю принципово, а так... прибріхую для красоти.

Порада сьома теж не нова: цінуй гумор у спілкуванні з учнями. Якщо ти сам, як кажуть, не блищиш дотепністю, цінуй гумор в інших. Не бійся смішного, не бійся бути смішним сам: бувають зовсім безневинні й необразливі смішні ситуації. Інша справа, якщо над тобою сміються постійно, якщо ти взагалі смішний - це все!..

Не треба дивитись на гумор, як на прийом. Усе, у тому числі й гумор, повинно бути природно й доречно. Деякі вчителі сердяться, коли діти сміються. Навіть виганяють їх із класу. І дарма. Будь-якою ситуацією на уроці, у тому числі і смішною, учитель має володіти. І якщо вчитель сказав: «Посміялися, і вистачить», клас повинен підкоритись. Треба пам'ятати й те, що сміх може боляче ранити. Він, як казав Маяковський, - грізна зброя. Тому треба знати межу, бути обережним і тактовним.

Порада восьма: будь природним, не прикидайся, не намагайся здаватись розумніше та краще, ніж ти є. Даремно: діти тебе все одно розкусять.

Часто вчителя порівнюють з актором, і в цьому є свій резон. Але вже якщо ти граєш роль, нехай вона буде твоєю. Грай себе. І не перегравай! Подібність між учителем та актором полягає, можливо, у тому, що і той і інший виходять на аудиторію, на публіку. Якщо між акторами та глядацьким залом не встановлюється невидимий контакт, спектакль провалюється. Так і у класі. Деякі кричать і стукають кулаком по столу, а дітям не страшно. Інші говорять тихо й дивляться вбік, але якесь чаклунство заворожує дітей, і вони не зводять з учителя очей. Це феномен учительського гіпнозу, такого, утім, тендітного, але солодкого.

Більше за все я не люблю, коли вчитель на уроці не говорить, а декламує чи виступає. Він - начебто вже й не він, а хтось інший, за його поняттями, краще того, яким він є насправді, а насправді - гірше, тому що штучніше. Він прикидається, і це всім зрозуміло. Тим часом романтики, захоплені вчителі не обов'язково говорять із пафосом. Справжніх крил, що підносять їх над повсякденністю, часом нікому не видно, і зовні людина виглядає зовсім звичайною. Але в цих людях є щось дитяче, вони й поводяться іноді майже як діти.

Порада дев'ята виникає з восьмої: не уявляй про себе більше того, що ти є насправді. Знай собі ціну й будь скромним, не втрачаючи достоїнства. Не треба здаватись, треба бути.

Не бійся честолюбства і не слухай ханжей і бездарних заздрісників. Але честолюбство мусить бути всередині, демонструвати його непристойно. Честолюбство, усе-таки, відіграє допоміжну роль як стимулятор справи. Головне - справа.

Це - твоє кредо, запам'ятай! Ти ж завжди на очах, тим більше в дітей, які все бачать і все зауважують. Від їхнього уважного погляду не вислизає нічого! І ти не думай, що думкою дітей, їхнім ставленням можна зневажати. Тому що вони і є твої головні цінителі та судді, вони, а не начальство, і навіть не твої колеги та друзі.

Якщо не марнославство, то що ж повинно бути в основі твого життя та роботи? Твоя громадська позиція. І моя остання, десята порада: знайди її. Я кажу «знайди», але, можливо, вона в тебе вже є, ця позиція. Можливо... Але вона формується, стабілізується та кристалізується у справі. Міркувати про політику, про патріотизм, про інтернаціоналізм усі майстри. Але не поповнюй і так численні ряди «пікейних жилетів». Пам'ятай, що в тебе є діти, і ця позиція потрібна їм.

Громадська позиція насамперед - моральна. Запам'ятай: які би прекрасні підручники ми не видавали, які б чудові програми не складали, справжній провідник громадської ідеї - ти. І від тебе залежить, чи дійде ця ідея до розуму й серця учня в цілості та чистоті чи буде так хитромудро перевернена й перекручена, що результат виявиться прямо протилежним.

І, нарешті, останнє: не сприймай ці поради як якусь подобу скрижалей чи безапеляційного проголошення непорушних істин. Я не оракул. Абсолютних правил, придатних на всі випадки життя, не знаю. Думай сам!